Мабуть кожен з нас пам’ятає той момент, коли довелось задуматись про вибір майбутньої професії. Насправді, це дуже не просто обрати саме те заняття, яке приноситиме задоволення та дозволить розкрити свої здібності, а також забезпечуватиме хороший дохід. Тому дуже важливо спробувати себе у справі, яка подобається, «приміряти» цю професію, побачити всі її сторони, щоб зрозуміти – це те що, ти хочеш, чи ні.
Учасники програми Корпоративне Наставництво отримали чудову можливість навчитись професії тату майстра. Лора і Влад протягом чотирьох місяців старанно опановували всі секрети та тонкощі цієї справи. Вони розвивали свої художні ідеї, прокачували креативність, вчились переносити готовий малюнок на штучну шкіру та отримали навички роботи з тату-машинкою.
«Я так зраділа коли дізналась, що матиму можливість пройти курс тату, це єдиний напрям який мене зацікавив. Мені подобається як виглядає тату. Раніше я думала, що мої малюнки дивні, і не кожен їх розуміє, але для тату сфери – це справжній ексклюзив» - Лора, 17 років.
«Мені завжди подобалось тату. Я відчув радість, коли дізнався, що буду проходити ці курси, мені було дуже цікаво та трохи навіть екстремально» - Влад, 18 років.
Коли ти робиш те, що тобі до душі, то не лякають ніякі складнощі. Звичайно, не все виходить так, як би хотілось із самого початку. Та головне не здаватись, а продовжувати наполегливо вчитись та відпрацьовувати навики. Терпіння, кропітка праця та величезне бажання і, як результат, опанована омріяна професія.
«Перші рази виходило ніби добре, але хотілось ще краще. І коли вийшло ідеально, це було так круто, розуміти, що ми змогли!» - Влад
«Сподобалось, що не тільки теорія була, а й одразу практика на штучній шкірі. Було страшно, та водночас азартно і красиво» - Лора
У будь якій справі так важливо мати наставника, який навчить всім тонкощам, розкриє секрети майстерності, терпляче допоможе виправити помилки, а саме головне – буде справжнім профі, на якого захочеться рівнятись!
«Майстер завжди підбадьорював, підтримував, і мій страх пройшов. Спочатку ми соромились, а завдяки Міш