Денис познайомився з Пашею, коли хлопчик перебував в центрі реабілітації, зі слів співробітників установи Пашу і його рідного брата Сашу мама залишила в літньому таборі, і так і не забрала. Незабаром вона потрапила до в'язниці. Про тата відомо лише те, що він був одружений 3 рази і дітьми не займався.
Часто Паша приходив на зустрічі з наставником зі своїм братом. І так з часом у Дениса було вже 2 вихованці.
До участі в проекті наставництва Денис брав участь в проектах, пов'язаних з допомогою наркозалежним та ув'язненим. Виходячи зі свого досвіду, він розумів, — чим раніше починати працювати з молоддю, тим краще.
Під час взаємодії з вихованцями, Денис працював за програмою соціалізації та профорієнтації хлопчиків. Хлопчаки з величезним бажанням брали участь у всіх запропонованих наставником ідеях і заходах.
Після випуску з центру вихованці стали жити з бабусею, а через кілька місяців з в'язниці повернулася мама.
Настав новий важкий період в житті хлопців: здавалося все добре і цінне, що посіяв Денис в хлопців, вихованці забули.
Але з часом їх дружба відновилася і Денис переконався, що всі його старання в життя вихованців не були марними. Вони багато в чому змінилися, подорослішали і діяли по тим порадам і настановам, які їм дав наставник.